Індустріальний район. Дитячий садок № 297

 







Навчальний процес

 пріоритетні напрямки                                                роботи на 2015-2016                                                      навчальний рік

  Для підвищення якості дошкільної освіти, забезпечення її сталого інноваційного розвитку в цьому навчальному році наш педагогічний колектив спрямовувує свою  діяльність на формування різнобічно розвиненої, духовно багатої, оптимістично та патріотично налаштованої особистості, починаючи з перших років життя дитини і  завершуючи її вступом до школи.

 

При цьому основна  увага буде приділятися таким пріоритетним напрямам освітньої роботи:

 

 

- забезпечення фізичного, психічного і соціального розвитку дітей  раннього віку (від 1 до 3 років), їх безболісної адаптації до змінних умов життя та успішного входження у соціальне середовище;

 

- формування у дітей дошкільного віку загальнолюдських моральних якостей шляхом національно- патріотичного виховання;  

 

 

- визначення стратегії розвитку і безперервного прогресу цивілізації в умовах збереження навколишнього середовища;

 

 

забезпечення наступності в реалізації завдань духовного, патріотичного, трудового виховання між дошкільною і початковою ланками освіти.

 

 

Характеристика процесу соціалізації у дитини від 3 до 7 років


У загальному розумінні соціалізація є процес присвоєння, набуття соціального, тобто процес, результатом якого є включення соціального в структуру особистості.У поняття "соціалізація" закладено певний вимір - особистість і соціальне середовище (колектив, суспільство, інші люди). Сутність процесу визначається з того, що, на думку авторів, стоїть за цими відносинами. Найчастіше процес соціалізації розуміється як процес адаптації або пристосування. Це трактування найбільш рання. Вона виникла в період панування природоцентризм, але залишається популярною за кордоном і сьогодні. pРозуміння соціалізації як пристосування характерно для психоаналізу, біхевіоризму і необихевиоризма (Б. Скіннер, Е. Торндайк, Гері, Уолтерс та ін) і в якійсь мірі символічного інтеракціонізму (Д. Джос, Л. Колберг, Т. Ньюком та ін.) Не чуже воно і вітчизняній психології (В. М. Бехтерєв, А.Ф. Лазурський, П.П. Блонський). Неофрейдисти розглядають соціалізацію як процес адаптації в соціумі, сполучення природних імпульсів, інстинктів і вимог соціального середовища, де ці інстинкти реально можуть бути задоволені, в результаті яких виробляються соціально прийнятні способи їх реалізації. Представники біхевіоризму і необихевиоризма (Б. Скіннер, Е. Торндайк, В. Уолт...ерс та ін) трактують соціалізацію як процес соціального навчання, стимулом до якого також є необхідність адаптації до соціуму. Для символічних интеракционистов (Дж. Мід, Д. Хорки, Д. Джос, Л. Колберг, Т. Ньюком) соціалізація - результат адаптації, пристосування особистості до групових норм в процесі соціальної взаємодії людей.Дана специфіка соціалізації дитини вимагає спеціальної організації діяльності дорослих - комплексного супроводу соціального становлення дитини в процесі його виховання, освіти та розвитку. Особистість дитини може нормально розвиватися лише в соціальних умовах. Роль і вплив соціального світу на життя і розвиток дитини може бути описана через сукупність факторів, що обумовлюють процес соціалізації підростаючого покоління.Для того, щоб соціалізація дитини проходила найуспішніше необхідне оволодіння ним суспільно вироблених способів аналізу навколишньої дійсності і освоєння суспільних відносин. Саме в дошкільному віці у дитини інтенсивно розвиваються психічні процеси в тому числі і уяву як основа творчості, творення нового. Уява безпосередньо пов'язано зі смисловим сферою дитини і характеризується трьома стадіями (одночасно і компонентами цієї функції) у розвитку: опора на наочність (предметне середовище), опора на минулий досвід і особлива внутрішня позиція дитини, яка формується до Наприкінці дошкільного віку та отримує подальший розвиток в молодшому шкільному віці.

На підставі вищевикладеного можна зробити наступні висновки:

Освітня традиція сьогодні в роботі з дітьми дошкільного віку в більшій мірі спирається на культурно-історичну концепцію Л.С. Виготського і його послідовників: розвиток дитини є саморозвитком і нормою. Основні характеристики особистості дитини зв'язуються з оволодінням вищими психічними функціями, їх вростанням в структуру особистості. Вікові новоутворення дитини, службовці критерієм особистісного розвитку, в ракурсі інтелектуального, афективного, психічного, особистісного, довільного, вольового становлення в динаміці зміни віків. Ці критерії за своєю природою соціальні, тому їх пріоритетний розвиток забезпечується в процесі соціалізації дитини і її керованою складової - соціального виховання. Основою соціального виховання дітей дошкільного віку є ознайомлення їх з соціальною дійсністю. Дошкільний освітній заклад на сучасному етапі має реалізовувати соціально-педагогічну діяльність як цілісної технології перекладу соціальної ситуації розвитку дитини в педагогічну - освітню, виховну, навчальну, розвиваючу. Виховно-освітній процес повинен будуватися з опорою на співпрацю і взаємодію з сім'ями вихованців як найважливішого микрофакторов для досягнення повноцінної соціалізації дитини.соціалізація дошкільник сім'я гра

 Форми, методи і прийоми сюжетно-рольової гри, що роблять вплив на соціалізацію дошкільника

Величезна роль у розвитку та вихованні дитини належить грі. Вона є ефективним засобом формування особистості дошкільника, його морально - вольових якостей, у грі реалізується потреба взаємодії з світом, формується довільна поведінка, мотивація і багато іншого. Основний парадокс при переході від предметної гри до рольової полягає в тому, що безпосередньо в предметному оточенні дітей в момент цього переходу істотної зміни може і не статися. У дитини були і залишилися все ті ж іграшки - ляльки, автомобільчики, кубики, мисочки і т.п. Більше того, і в самих діях на перших етапах розвитку рольової гри нічого суттєво не змінюється. Всі ці предмети та дії з ними включені тепер в нову систему відносин дитини до дійсності, в нову афективно-привабливу діяльність. Завдяки цьому вони об'єктивно придбали новий сенс. Дитина на межі переходу від предметної до рольової гри ще не знає ні суспільних відносин дорослих, ні суспільних функцій дорослих, ні суспільного сенсу їх діяльності. Він діє в напрямку свого бажання, об'єктивно ставить себе в положення дорослого, при цьому відбувається емоційно-дієва орієнтація у відносинах дорослих і сенсах їх діяльності. Тут інтелект слід за емоційно-дієвим переживанням.  До цього слід додати ще одну особливість рольової гри, яка недостатньо оцінювалася. Адже дитина, наскільки емоційно ні входив би в роль дорослого, все ж відчуває себе дитиною. Він дивиться на себе через роль, яку він на себе взяв, тобто через дорослої людини, емоційно зіставляє себе з дорослим і виявляє, що він ще не дорослий. Свідомість того, що він ще дитина, відбувається через гру, а звідси і виникає новий мотив - стати дорослим і реально здійснювати його функції. Є підстави вважати, що при виконанні ролі зразок поведінки, що міститься в ролі, стає одночасно еталоном, з яким дитина сама порівнює свою поведінку, контролює його. Дитина в грі виконує одночасно як би дві функції; з одного боку, він виконує свою роль, а з іншого - контролює свою поведінку. Довільна поведінка характеризується не тільки наявністю зразка, але й наявністю контролю над виконанням цього зразка. Рольова поведінка в грі, як це з'ясовується з аналізу, є складно організованим. У ньому є зразок, який виступає, з одного боку, як орієнтує поведінку і, з іншого боку, як еталон для контролю; в ньому є виконання дій, визначених зразком; в ньому є порівняння із зразком, тобто контроль. Таким чином, при виконанні ролі є своєрідне роздвоєння, тобто рефлексія. Звичайно, це ще не свідомий контроль. Вся гра знаходиться у владі привабливою думки і забарвлена ​​афектних ставленням, але в ній містяться вже всі основні компоненти довільної поведінки. Функція контролю ще дуже слабка і часто ще потребує підтримки з боку ситуації, з боку учасників гри. У цьому слабкість цієї народжуваної функції, але значення гри в тому, що ця функція тут народжується. Саме тому гру можна вважати школою довільного поведінки